Вже понад чотири місяці Громадська організація “Місто Сили” реалізує проєкт “Право на відновлення: вирішення правових викликів мешканців прифронтових територій Херсонської області, повернутих під контроль України”. Зазвичай ми розповідаємо непрості історії людей, яким надаємо правову допомогу. Але сьогодні хочемо познайомити читачів з представницею команди юристів, які працюють у даному проєкті. Світлана Медвєдєва, – має понад вісім років юридичної практики. У проєкті правової допомоги вона спеціалізується на питаннях компенсацій за пошкоджене та зруйноване житло внаслідок війни.
– Світлано, розкажіть, будь ласка, коротко про Ваш професійний шлях.
– За фахом я юрист. Багато років присвятила державній службі та органам місцевого самоврядування. До декретної відпустки я працювала в районній адміністрації (юридичний відділ) і згодом перейшла в реєстраційну службу. Знаєте, мене мама вчила так: там, де ти проходиш, повинно бути чистіше. І я бачу в професії дуже багато недоліків. Наприклад, у нас немає єдиних практик, семінарів, роз’яснень. І в першу чергу страждають через це люди, власники майна, які до нас приходять, і т.д. Я – реєстратор речових прав. Тому в 2021 році ми скооперувалися з колегами і створили спільноту реєстраторів, офіційно зареєструвавши громадську організацію.
Ми почали впроваджувати рубрики “Державна реєстрація очима реєстратора”, “Час – відповіді”, коли ми збираємося. Ми пояснювали реєстраційні дії саме з точки державного реєстратора. Багато нотаріусів також слідкують за нами роз’ясненнями. Ми випустили посібник по роботі з Єдиним державним реєстром для юридичних осіб та посібник по роботі з Державним реєстром речових прав. Цих посібників більше ніде немає, це виключно наша розробка, вони у нас є в онлайні і ми їх оновлюємо, тому що законодавство постійно змінюється. Також ми запровадили Школу молодого реєстратора. Щоб стати реєстратором, треба здати іспит у Міністерстві юстиції. Але цю теорію молодому фахівцю дуже складно використати на практиці. І от саме наша онлайн-школа націлена на конвертування теорії в практику. Загалом про наші напрацювання у сфері державних реєстраторів можу розповідати дуже довго.
– Це все відбувалося до повномасштабного вторгнення чи вже після?
– Початок нашої активної діяльності якраз припав на ковідні обмеження. А через рік – велика війна. Тобто, постійно працюємо в екстремальних умовах. Ті ж відключення електроенергії створюють неабиякі перепони в роботі. Але знаходимо можливість для проведення онлайн-занять, прийомів людей. Труднощі загартовують і нас вони точно не зупинять.
– Світлано, Ви є членом команди ГО “Місто Сили” і наразі задіяні у проєкті правової допомоги населенню Херсонщини, яке постраждало внаслідок війни. Розкажіть про це детальніше.
– Я прийшла до “Міста Сили” як державний реєстратор, а тому добре знаю проблеми людей. Цей проєкт надає більше можливостей для моєї професійної реалізації як юриста. Часто до нас звертаються з питаннями щодо компенсації збитків за пошкоджене майно. Ці компенсаційні механізми зав’язані на низці реєстрів. Я їх знаю від «а» до «я» і з закритими очима можу розповісти, що, де і як. Трохи підучила компенсаційне законодавство, яким цікавилася і раніше. Так і працюю, дуже цікава робота.
– Що Вам дає участь у цьому проєкті, напевно, це передусім новий досвід?
– З такою категорією звернень, які стосуються компенсаційних питань через війну, я раніше не працювала. Тому для мене в першу чергу робота в даному проєкті це про розвиток. І може це прозвучить якось пафосно, але моя ціль – допомога людям. У селі на Дніпропетровщині, де я живу, як волонтер, я підтримую переселенців гуманітарною допомогою. Але бачу, що їм потрібні не лише продукти, одяг, щось матеріальне, а й юридичні консультації. І завжди прагнула таку фахову підтримку надавати. Тому й почала шукати таку роботу, громадську організацію, проєкт, де як юрист можу бути корисною постраждалим від війни, переселенцям із прифронтових, окупованих територій. І це вдалося, з ГО “Місто Сили”. З тими, хто потребує такої допомоги, спілкуюся щодня. От сьогодні, наприклад, я могла б просто “поставити галочку”. Телефонує медикиня з Херсона зі своєї проблеми. Я слухаю, про що мені говорять, і тут у телефоні чується: “Привезли пораненого, бігом в операційну!”. Медикиня, звісно ж, зірвалася надавати допомогу людині. Але ми з нею домовилися зв’язатися пізніше, щоб були надані відповіді на всі юридичні питання, які цікавили людину. Бо ж наша мета – допомогти людині, а не внести запис про факт консультації. Це те, що ти пропускаєш через своє серце. Це моє покликання – допомагати людям. А часто випадає поспілкуватися в живу, а не онлайн. Ти бачиш ці розгублені очі, коли людина залишила в окупації все нажите і по суті – все своє життя. В цих очах – нерозуміння: а що далі? І ти не робиш максимум, щоб така людина відчула, що вихід є і майбутнє, воно. Моє завдання – спрямувати того, хто звернувся до нас, туди, де є шлях вирішення його проблеми, підказати норми законодавства, які регулюють його питання.