Висвітлюючи результати проєкту безоплатної правової підтримки, ГО «Місто Сили» часто ділиться історіями людей, яким вдалося допомогти. А от фахівці, які супроводжують кожну історію, від звернення до вирішення питання, часто залишаються за кадром. Тож сьогодні ми започатковуємо серію публікацій про команду, яка щодня допомагає жителям південних регіонів України здолати перепони на шляху до справедливості. Перша історіїя– інтерв’ю з Миколою Шаповалом, менеджером проєкту «Право на відновлення: Розширення правової допомоги та підтримка молоді в постраждалому від війни Херсоні» у межах проєкту EMPOWER.
-Миколо, як відомо, Ви маєте досвід роботи у сфері адміністративного управління. А саме очолювали підрозділ з розвитку туризму у Херсонській ОДА свого часу. Скажіть, чи допомагає цей досвід Вам реалізовувати плани у громадському секторі?
–Дійсно, 6 років я віддав державній службі. Прийшов шлях від спеціаліста до начальника управління туризму та курортів обласної адміністрації. Скажу, що це був величезний досвід, який дуже допомагає у моїй роботі зараз. Адже у постійних комунікаціях з різними людьми, організаціями, тими ж державними органами, громадськими організаціями, бізнесом, увесь час дізнаєшся щось нове. Часто люди думають, що чиновники просто сидять, перекладають папірці і нічого не роблять. Насправді ж на держслужбі можна реалізовувати багато крутих речей, змінювати місто, область, країну, світ. На той час це було одне з кращих управлінь туризму в Україні. Команду, до якої я долучився, ми називали туристичною родиною. Робили промо з креативними престурами на Херсонщині, показуючи її рекреаційний потенціал і переваги для відпочивальників. І часто у свій бік ми чули: «Що ви таке робите, що Херсонщину знов показують на центральних телеканалах?» або «Що ви таке робите, що до вас приїжджають туроператори із-за кордону?». А ми просто з любов’ю до свого регіону і країни намагалися показати яка Херсонщина неймовірна, навіть хештег такий був.
-Напевно, щоб відповідати за розвиток туризму в регіоні, треба розбиратися не лише у своїй галузі?
-Однозначно. Якщо, скажімо, регіон десь просідає в питаннях інфраструктури, обов’язково постраждає туристична галузь. Із мого досвіду – понад 16 базових сфер, від транспортної інфраструктури до торгівлі, безпеки і санітарних норм, впливають на туризм. Ми навіть сприяли тому, щоб заздалегідь перед сезоном очищувалися пляжі. Працювали над якістю послуг, щоб це не були просто пляжі без жодних зручностей. Наше управління впроваджувало на Херсонщині стандарти за міжнародною системою «Блакитний прапор». Туризм – це не гітари, багаття і ще там щось, це важливий фактор економіки. Свого часу податкова робила дослідження щодо туристичної галузі на Херсонщині, показували мультиплікаційний ефект. Аналітика така, що коли зростає кількість туристів, пропорційно збільшуються надходження у бюджет у вигляді податків і зборів. Для області це були мільйони гривень.
– З інформації, яку легко знайти у відкритих джерелах, випливає, що один із наймедійніших очільників обласного управління туризму в Україні Микола Шаповал звільнився із держслужби у травні 2021 року. Згодом бачили Вас у якості гіда на Херсонщині. Тобто, туризм у Вашому житті продовжувався? Що було далі?
– Так, я намагався не відходити далеко від туризму. Працював у регіональній туристичній організації. Мені були близькі її цінності і мета – розвиток Херсонщини. Там, до речі, я й познайомився з Євгеном Гіліним – нині головою громадської організації «Місто Сили». Напевно, я і далі б залишався у сфері туризму, але все змінило повномасштабне вторгнення. Війна застала мене вдома, у спальному мікрорайоні Херсона. Зранку виходжу і бачу чорний дим, то вже горів аеропорт. А далі ти відкриваєш новини і все розумієш. Два місяці наша родина провела в окупації. Тоді у моєму житті з’явилося волонтерство. Ми об’єдналися групою друзів і у співпраці з Херсонською міською радою створили кол-центр, який приймав від містян запити на допомогу: були потрібні ліки, продукти, вода, засоби гігієни. Ми знаходили все це і через старостати, ОСББ волонтери доставляли гуманітарну допомогу людям. Особливо складно було з медикаментами, адже через перекриті автошляхи доставка у регіон будь-чого була неможлива. Власне, тоді я вивчив такі складні назви як «Еутирокс». Це був мій перший досвід роботи у гуманітарній сфері.
– Відомо, що з окупованого Херсона Ви з родиною виїхали в Одесу. Там теж займалися волонтерством?
– Тоді такий був час, багато хто був волонтером. Я долучився до гуманітарного штабу ГО «Місто Сили», який на той час функціонував в Одесі. Ми допомагали певним категоріям населення. Зокрема, пам’ятаю, як наша команда підключилася до підтримки постраждалих внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС. Допомагали людям, яких евакуювали із зони затоплення, а також мобільна бригада виїхала до Херсона. Відкачували воду із осель містян.
– Але одна справа – надавати гуманітарну допомогу, інша – координувати процесами у масштабному проєкті правової підтримки. Розкажіть, як Ви стали проєктним менеджером і чи складно було інтегруватися у нову сферу?
-В якийсь момент до нас у гуманітарний штаб прийшов голова громадської організації Євген Гілін і говорить: «Друзі, є бажання допомогли людям і у зв’язку з цим з’явилася низка ініціатив. Потрібно все це масштабувати. І ще – маємо знайти людей, які можуть керувати проєктами». Я замислився. І оскільки вже мав досвід у гуманітарній сфері, а ще – керівний, в обласній адміністрації, запропонував свою допомогу. Так я долучився до дружної родини ГО «Місто Сили». Щодо правової специфіки та інтеграції у проєкт – скажу, що великих складнощів не було. Свого часу на державній службі доводилося працювати із законами і постановами. Просто при вході у проєкт потрібно було вже більш глибше розбиратися у тематиці. З цим допомогли колеги. Сильна юридична команда прийняла мене одразу і вчила тому, що було потрібно. Ще під час першого проєкту правової допомоги ми впровадили освітні вебінари і це дуже добре зайшло. Виявилось, що формат, коли люди реєструються і слухають, зручний для сприйняття інформації. З’являється висока довіра до спікера заходу і люди ставлять свої запитання про те, що їх хвилює. Всі учасники отримують запис вебінару. Навіть було таке, що годину тривав захід і ще годину юрист спілкувався з людьми окремо, відповідаючи на додаткові запитання. Як виявилося, ніша таких вебінарів порожня. Тоді це ще ніхто не робив, і не лише у громадському секторі. Зараз вже є організації, які перейняли в нас цей формат. А ми вже проводимо по два вебінари щомісяця на найбільш актуальні теми, отримуючи такий запит від людей, або ми бачимо якісь зміни в законодавстві і вони потребують роз’яснення.
-У межах проєкту EMPOWER громадська організація «Місто Сили» анонсувала ініціативу «100 пілотних юридичних кейсів». Розкажіть про це детальніше, будь ласка.
– Це ініціатива, де юристи не просто консультують і розбирають ситуацію. Йдеться про варіант для людей, які не можуть скористатися своєю правовою послугою, наштовхнувшись на низку перепон – відмову у розгляді або затягування справ у судах, прокуратурі, юстиції. Ми шукаємо ці 100 кейсів, щоб розібрати їх до крупинки. Другий аспект – робота із державними органами. Це зовсім не означає, що прийшла громадська організація і хоче показати, як треба працювати тій же юстиції. Йдеться про двосторонню комунікацію і з людьми, і з органами правоохоронної системи. Маємо спільно знайшли вихід із тих проблемних ситуацій, з якими зіштовхуються люди. По фіналу хочемо зробити такі паспорти і мапування юридичних послуг, відпрацювати їх із зазначеними органами і масштабувати наш досвід на інші неурядові організації, які також надають правову допомогу, відпрацювати ці бар’єри, зменшити їхню кількість. Щоб у подальшому й інші люди, які мають подібні ситуації, не зіштовхувалися з ними.
– Про які результати проєкту правової допомоги можемо говорити сьогодні?
– У минулому проєкі у нас був план – відпрацювати 900 звернень громадян. Але вдалося допомогти понад 1000 жителям Херсонщини. Також ми працювали у міжпроєктний період – з квітня по вересень. І це еще десь 500 звернень. У новому проєкті, який розпочався восени минулого року, ми хочемо надати допомогу 6000 жителям та переселенцям із Херсонської, Миколаївської Одеської області. Наша команда складається з 11 юристів. Серед них є старший юрист-експерт і три юристи-аналітики, які задіяні якраз у тих «100 кейсах». Є кол-центр, де працюють ще два фахівці, є фахівець з моніторінгу і оцінки, є комунікаційна команда.
– З якими питаннями люди звертаються до юристів проєкту найчастіше?
– Руйнування житла внаслідок обстрілів на прифронтових територіях. На жаль, дана ситуація зазнає все більших масштабів. Люди звертаються щодо механізмів компенсації знищеної та пошкодженої нерухомості, з питань, пов’язаних із Міжнародним реєстром збитків. На жаль, таких запитів понад 70% від загальної кількості.
– Напевно, йдеться не лише про фахову юридичну допомогу, потрібно бути ще й психологом, щоб сприймати чужий біль?
– Ми намагаємось не просто проконсультувати людину і спрямувати її на шлях вирішення проблеми. Почасти виконуємо значно більшу роботу. Тобто, якщо людям необхідно скласти якісь запити, заяви, наші юридисти цим займаються. Якщо просять – допоможіть покроково із заповненням заяви до Міжнародного реєстру збитків, ми також намагаємося це робити. Ну і ще важливий фактор – частина нашої команди це люди з Херсонщини, зокрема, ВПО, які на собі відчули такі ж проблеми. Їм дуже близьке те, що звучить у зверненнях, тому й допомога – максимальна.
– Миколо, для Вас особисто що означає участь у правовому проєкті, чому Ви це робите?
– Хочу щоб мої земляки з Херсонщини вірили у майбутнє, щоб у них стало менше проблем і вони більше думали про розвиток. Для мене дуже важлива участь у підтримці людей українського півдня. Я насправді і далеко від Херсона не хотів від’їжджати, щоб за можливості повернутися. І вже декілька разів їздив у наше місто по роботі.
– Чимало людей сьогодні все ще не вірять у компенсаційні мехінізми і тому не подають заяви до Міжнародного реєстру збитків. Що б Ви хотіли їм сказати?
– Звернення до Міжнародного реєстру збитків – це один із шансів вплинути на РФ через світову спільноту. Чим більше ми будемо стукати у всі двері, всюди розповідати про ті щоденні проблеми, які нам створює країна-агресор, тим більше про нас чутимуть і це матиме вплив на прийняття важливих рішень. Повірте, кожне звернення важливе, тому що воно сприяє тому, щоб ми в подальшому могли відстояти своє право на справедливість. Тому всіх, хто постраждав внаслідок війни, закликаю подавати заяви до Реєстру збитків. А якщо ви не знаєте, як це зробити, звертайтеся до кол-центру ГО «Місто Сили», всіх проконсультуємо, допомога безкоштовна:
Тел: +38-095-216-46-11 (Пн–Пт, 09:00–18:00)
Телеграм-бот: https://t.me/mistosyly_bot
Електронна скринька: [email protected]
Сайт: https://mistosyly.org/pravova/
-Дякую за змістовну розмову!
Марина Савченко.
EMPOWER — мультидонорський проєкт “Посилення постраждалих від війни громад України через місцеві ініціативи”, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Генеральним Директоратом Європейської Комісії з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги та реалізується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) ГмбХ.