Ця дівчина уособлює в собі всі ті якості, з якими просто не можна не допомагати цьому світу. Кожного, хто відчиняє двері Херсонського штабу ГО «Місто Сили», Марія зустрічає осяйною посмішкою. Ну а наступним буде запитання «Чим ми можемо допомогти?». Нам інколи здається, що деякі херсонці поспішають до штабу заради порції позитиву, яку тут отримують, зокрема, від Марії. Вона ж знає секрет неймовірного такту, а ще – вміє не подавати вигляду, що дуже втомилася, особливо, коли, так стається, немає вихідних.

-А як можна не допомагати іншим – своїм землякам і взагалі – людям? Ми живемо для того, щоб підтримувати один одного, особливо, в біді. Хіба не так? Щоранку я поспішаю до штабу «Міста Сили», щоб зробити цей день кращим. Це допомагає триматися у нашому буремному, але ж такому рідному, незламному Херсоні, – говорить Марія Деркунська.

Волонтерством Юлія займалася разом зі своїм чоловіком, Дмитром Сусаком, допомагаючи людям у своєму районі. До ГО «Місто Сили» потрапила через нагальну потребу у  фахівці, який знається на ліках. Річ у тім, що Юлія фармацевт і має досвід роботи в одній із херсонських лікарень. Приєднавшись до команди, Юлія Сусак дуже ретельно підійшла до виконання обов’язків. Кожна передача медпрепаратів закладам охорони здоров’я та видача ліків людям обов’язково відбувається за її безпосередньої участі, як і прийом такої гуманітарної допомоги. Фахівчиня ретельно перевіряє терміни придатності ліків та знається на їхній класифікації, аналогах препаратів українського та закордонного виробництва. Плюс – надходить чимало розхідних матеріалів медичного призначення, які теж слід розсортувати. Ну і, звісно, фармацевтичним напрямком Юлія не обмежується, вона універсальний волонтер, як і всі члени команди «Міста Сили», і вміє виконувати будь-яку поточну роботу.

-Піковим періодом у плані складності була окупація Херсона, коли не знаєш, чого очікувати. Це перевірки на блок-постах, коли ти везеш допомогу для людей. Морально дуже важко було. А коли стало відомо про підрив Каховської ГЕС, у нас просто не було часу думати про труднощі: швиденько згуртувалися й почали збирати допомогу людям. Чому я в ГО «Місто Сили»? Та просто вже не зможу без цієї команди, ми вже стали родиною – говорить Юлія Сусак.

Одразу після визволення Херсона не було ані світла, ані води. А оскільки Віталій, брат чоловіка Ганни, вже був у складі ГО «Місто Сили», вона звернулася туди по допомогу – потрібно було зарядити телефони. Спостерігала за роботою волонтерів і ловила себе на думці, що їй ця справа подобається. А в команді якраз не вистачало людини для реєстрації видачі гуманітарної допомоги в межах одного з проєктів. Так і стала волонтеркою. Коли ж він закінчився, вже й мови не могло бути про те, що Ганна має залишити команду.

-За цей час ми наскільки всі здружилися, що «Місто Сили» для мене стало, без перебільшення, родиною. У листопаді виповнився рік, як я є у складі ГО. Мої обов’язки полягають у спілкуванні з людьми, реагуванні на їхні потреби. Це я роблю, бо в такі важкі часи бути байдужим, залишаючись у Херсоні, просто неможливо. Люди розгублені, знервовані приходять, і ми входимо у їхній стан, адже самі мешкаємо в цьому місті, відтак, як ніхто розуміємо, що відбувається, – говорить Ганна.

Євген сам запропонував свою допомогу ГО «Місто Сили», коли побачив, як багато робить ця команда. Підтримував перевезеннями там, де була така необхідність. Потім на який час чоловік виїхав з Херсона, але за декілька місяців повернувся. Це фактично припало на затоплення частини міста через підрив Каховської ГЕС. Розуміючи, що в команді «Міста Сили» зараз, як ніколи, роботі руки будуть не зайвими, він знову прийшов у штаб ГО. І цього разу тут залишився надовго. Під час реалізації проєкту з ліквідації затоплення в Херсонській громаді Євген Воргуля показав себе не просто як відповідальний  волонтер. Він виявив здібності з координації діяльності, а відтак його призначили керівником однієї з мобільних бригад.

-Спочатку ми відкачували брудну воду з вулиць та оселю жителів. Потім очищували територію від сміття і вивозили його. Часто працювали під звуки обстрілів… Чому я це роблю? Хочу допомогти Херсону, якому зараз так нелегко. Людей наших хочу підтримати. Я вірю у краще майбутнє і прагну зробити внесок заради нього, – говорить Євген Воргуля.

Волонтерством Влад почав займатися на початку окупації Херсона. Допомагав населенню у тому районі, де мешкає. З перших днів повномасштабного вторгнення разом і товаришем – Дмитром Сусаком знаходив продукти для жителів. Хлопці влаштовували роздачу харчів нужденним. А оскільки «Місто Сили» займалося тим самим, завзяті Влад із Дмитром швидко опинилися в команді ГО і почали робити знайому справу вже у складі ГО. Напевно, Влад, при бажанні, міг виїхати з Херсона, як на початку окупації, так і вже після звільнення, як це зробили багато людей. Але він залишається і працює в команді «Міста Сили».

– Ми пройшли через труднощі, ховалися, коли до штабу з обшуками йшли силовики. Це мій дім, чому я маю з нього виїжджати? Якщо мене звідси не вигнали окупанти, то не виженуть і їхні обстріли. Крім того, я звик, що допомагаю людям, видаю «гуманітарку». І нинішні екстремальні умови не відміняють потреби у підтримці як херсонців, так і  жителів сільської місцевості. Маю бути тут, на місці», – говорить Влад.