Успішний адвокат, медіатор, кандидат юридичних наук. І батько чотирьох дітей – цей статус надає можливості виїхати за кордон і спокійно жити там зі своєю родиною. Але такий шлях – не для нього. З перших днів повномасштабної війни Євген Гілін допомагає Херсону і вцілому українському півдню. Громадську організацію «Місто Сили», свого часу створену заради розвитку молоді, він переформатував на вектор допомоги людям і збереження цивільного населення. Бо нічого в житті немає ціннішого за життя. За ці майже два роки боротьби України за свою свободу та самоідентичність Громадська організація «Місто Сили» стала одним із найпотужніших представників громадянського суспільства на теренах українського півдня. Її команді довіряють партнери, зокрема, міжнародні, її здобутки і досвід беруть за приклад.  «Місто Сили» – в постійному русі, освоєнні нових навиків і здобутті нових можливостей. Багато в чому це завдяки наполегливості, принциповості, працелюбності Євгена і однодумців, яких він згуртував у єдину команду. Якщо говорити про те, чому я в волонтерстві, чому громадська діяльність стала  для мене ключовим фокусом в житті, треба сказати, щось важливе для всіх нас, українців. А для нас ніколи не було нічого більш важливого за родину, наші сімʼї та дітей.

Через повномасштабне вторгнення у лютому 2022-го року Міністерство юстиції відключило Херсон від усіх реєстрів. Тож місцевому нотаріату довелося стати на паузу. Нотаріус Олександр Сперчун, як заступник очільника ГО «Місто Сили», і просто відповідальна людина, одразу ж переключився на підтримку городян. – Коли на собі відчуваєш дефіцит всього, магазини зачиняються, розумієш, що треба щось робити. Ми почали знаходити запаси і їх викуповувати, за власні кошти. Передавали тим, хто потребував, пріоритет – люди похилого віку. Наприклад, у моєму будинку 80% жителів були пенсіонери, яким потрібна була допомога. Підключили особисті знайомства  – склади, бази, магазини. Так все й почалося, – розповів Олександр Сперчун. Це переросло в масштабну підтримку людей в окупації, завдяки ресурсам, які надавали партнери ГО «Місто сили». В захопленому Херсоні Олександр Сперчун залишався  до кінця вересня. Виїхав через небезпеку для життя, коли почався  тиск на нотаріусів. Увесь цей час Олександр консультував населення, допомагав оформлювати заяви на евакуацію дітей з окупованої території і т.д. Наразі Олександр Сперчун залучає величезні об’єми гуманітарної допомоги до «Міста Сили», співпрацюючи з ключовими партнерами Громадської організації.

До великої війни Дмитро працював у сфері автобізнесу, був заступник директора з продажів автівок. Все перевернула окупація Херсона. Вже не маючи роботи, чоловік почав  допомагати іншим. На районі, де мешкає, збирав продукти і т.д. для нужденних. До ГО «Місто Сили» потрапив, познайомившись з волонтерами, які виконували таку ж місію, як і він, – підтримували населення у складній ситуації. Потім до команди підтягнулися його друг Влад Воронов, дружина Юлія. Так і почали працювати разом. Керівника в Херсонського штабу тоді ще не було, просто всі виконували свою роботу. Але з часом все ж виникла потреба у координації, адже гуманітарної допомоги від партнерів та небайдужих людей надходило все більше. Після деокупації Херсона Дмитро Сусак очолив Херсонський штаб ГО «Місто Сили».  -Звісно, у нас є плани, видача гуманітарної допомоги та надання іншої підтримки населенню і громадам – це системна робота. Разом з тим, ситуація в Херсоні складна і вона щодня змінюється. То ж часто доводиться орієнтуватися й перелаштовуватися буквально на ходу. Чому я залишаюся тут? Маю бажання – у складних умовах допомагати рідному місту і робити його кращим, попри все, – говорить Дмитро Сусак.  

На початку повномасштабного вторгнення, коли в Миколаєві вже була евакуація, а гуманітарні вантажі завозилися через блок-пости, підприємець Сергій Цибулько познайомився з херсонцем Антоном Кушніром (навесні 2022-го авто з волонтером розстріляли росіяни). Він займався евакуацією людей з Херсона, а назад віз допомогу. І в той момент йому потрібна була допомога із завантаженням машини. Сергій зі своїми друзями це зробив швидко. Антон Кушнір був волонтером «Міста Сили» і через нього Сергій поступово познайомився з усією командою ГО. Спочатку чоловік облаштував склад гуманітарної допомоги просто в себе вдома. Після розфасування  вантаж відправлявся на Херсон, тоді окупований. Згодом Сергій офіційно очолив Миколаївський штаб ГО «Місто Сили», у складі якого було 15 волонтерів. Після деокупації правобережжя кількість людей зменшилася, але їхня активність – ні. Велика частка гуманітарних вантажів, які приймає і обробляє Миколаївський штаб, надходять із німецького міста Бремен, де тимчасово мешкає дружина Сергія – Нінель Цибулько. Вона й допомагає з координацією допомоги для півдня України. Чому ми цим займаємося? Бо довіряємо своїй команді і знаємо, що зробимо це оперативно й по совісті.

До команди «Міста Сили» Алла потрапила у найскладніший період, коли волонтери в режимі 24/7 підключилися до підтримки людей, постраждалих від підриву Каховської ГЕС. Побачивши в соцмережах заклик про потребу в робочих руках, просто звернулася до ГО зі словами «Чим я можу допомогти?». Вже зранку Алла Грабко була у Херсонському штабу «Міста Сили». Так стала членом дружної команди і відповідально виконує будь-яке завдання. Я одразу включилася в роботу. Мені говорять: отам пакети, отам коробки. Бери і розсортовуй допомогу, треба зібрати стільки-то наборів. Пам’ятаю, як треба було не просто зустріти вантаж, а ще й зробити відеозвіт про це для партнерів. Ніколи цього не робила раніше, але одягла бронежилет, та й поїхала. Все вийшло. Так і працюю. Звісно, задачі непрості. Але ж мені так подобається допомагати людям. От приходиш і допомагаєш, – говорить Алла Грабко.

Ця дівчина уособлює в собі всі ті якості, з якими просто не можна не допомагати цьому світу. Кожного, хто відчиняє двері Херсонського штабу ГО «Місто Сили», Марія зустрічає осяйною посмішкою. Ну а наступним буде запитання «Чим ми можемо допомогти?». Нам інколи здається, що деякі херсонці поспішають до штабу заради порції позитиву, яку тут отримують, зокрема, від Марії. Вона ж знає секрет неймовірного такту, а ще – вміє не подавати вигляду, що дуже втомилася, особливо, коли, так стається, немає вихідних.

-А як можна не допомагати іншим – своїм землякам і взагалі – людям? Ми живемо для того, щоб підтримувати один одного, особливо, в біді. Хіба не так? Щоранку я поспішаю до штабу «Міста Сили», щоб зробити цей день кращим. Це допомагає триматися у нашому буремному, але ж такому рідному, незламному Херсоні, – говорить Марія Деркунська.

Волонтерством Юлія займалася разом зі своїм чоловіком, Дмитром Сусаком, допомагаючи людям у своєму районі. До ГО «Місто Сили» потрапила через нагальну потребу у  фахівці, який знається на ліках. Річ у тім, що Юлія фармацевт і має досвід роботи в одній із херсонських лікарень. Приєднавшись до команди, Юлія Сусак дуже ретельно підійшла до виконання обов’язків. Кожна передача медпрепаратів закладам охорони здоров’я та видача ліків людям обов’язково відбувається за її безпосередньої участі, як і прийом такої гуманітарної допомоги. Фахівчиня ретельно перевіряє терміни придатності ліків та знається на їхній класифікації, аналогах препаратів українського та закордонного виробництва. Плюс – надходить чимало розхідних матеріалів медичного призначення, які теж слід розсортувати. Ну і, звісно, фармацевтичним напрямком Юлія не обмежується, вона універсальний волонтер, як і всі члени команди «Міста Сили», і вміє виконувати будь-яку поточну роботу.

-Піковим періодом у плані складності була окупація Херсона, коли не знаєш, чого очікувати. Це перевірки на блок-постах, коли ти везеш допомогу для людей. Морально дуже важко було. А коли стало відомо про підрив Каховської ГЕС, у нас просто не було часу думати про труднощі: швиденько згуртувалися й почали збирати допомогу людям. Чому я в ГО «Місто Сили»? Та просто вже не зможу без цієї команди, ми вже стали родиною – говорить Юлія Сусак.

Одразу після визволення Херсона не було ані світла, ані води. А оскільки Віталій, брат чоловіка Ганни, вже був у складі ГО «Місто Сили», вона звернулася туди по допомогу – потрібно було зарядити телефони. Спостерігала за роботою волонтерів і ловила себе на думці, що їй ця справа подобається. А в команді якраз не вистачало людини для реєстрації видачі гуманітарної допомоги в межах одного з проєктів. Так і стала волонтеркою. Коли ж він закінчився, вже й мови не могло бути про те, що Ганна має залишити команду.

-За цей час ми наскільки всі здружилися, що «Місто Сили» для мене стало, без перебільшення, родиною. У листопаді виповнився рік, як я є у складі ГО. Мої обов’язки полягають у спілкуванні з людьми, реагуванні на їхні потреби. Це я роблю, бо в такі важкі часи бути байдужим, залишаючись у Херсоні, просто неможливо. Люди розгублені, знервовані приходять, і ми входимо у їхній стан, адже самі мешкаємо в цьому місті, відтак, як ніхто розуміємо, що відбувається, – говорить Ганна.

Євген сам запропонував свою допомогу ГО «Місто Сили», коли побачив, як багато робить ця команда. Підтримував перевезеннями там, де була така необхідність. Потім на який час чоловік виїхав з Херсона, але за декілька місяців повернувся. Це фактично припало на затоплення частини міста через підрив Каховської ГЕС. Розуміючи, що в команді «Міста Сили» зараз, як ніколи, роботі руки будуть не зайвими, він знову прийшов у штаб ГО. І цього разу тут залишився надовго. Під час реалізації проєкту з ліквідації затоплення в Херсонській громаді Євген Воргуля показав себе не просто як відповідальний  волонтер. Він виявив здібності з координації діяльності, а відтак його призначили керівником однієї з мобільних бригад.

-Спочатку ми відкачували брудну воду з вулиць та оселю жителів. Потім очищували територію від сміття і вивозили його. Часто працювали під звуки обстрілів… Чому я це роблю? Хочу допомогти Херсону, якому зараз так нелегко. Людей наших хочу підтримати. Я вірю у краще майбутнє і прагну зробити внесок заради нього, – говорить Євген Воргуля.

Волонтерством Влад почав займатися на початку окупації Херсона. Допомагав населенню у тому районі, де мешкає. З перших днів повномасштабного вторгнення разом і товаришем – Дмитром Сусаком знаходив продукти для жителів. Хлопці влаштовували роздачу харчів нужденним. А оскільки «Місто Сили» займалося тим самим, завзяті Влад із Дмитром швидко опинилися в команді ГО і почали робити знайому справу вже у складі ГО. Напевно, Влад, при бажанні, міг виїхати з Херсона, як на початку окупації, так і вже після звільнення, як це зробили багато людей. Але він залишається і працює в команді «Міста Сили».

– Ми пройшли через труднощі, ховалися, коли до штабу з обшуками йшли силовики. Це мій дім, чому я маю з нього виїжджати? Якщо мене звідси не вигнали окупанти, то не виженуть і їхні обстріли. Крім того, я звик, що допомагаю людям, видаю «гуманітарку». І нинішні екстремальні умови не відміняють потреби у підтримці як херсонців, так і  жителів сільської місцевості. Маю бути тут, на місці», – говорить Влад.