Повномасштабна війна в Україні суттєво вплинула на процедуру оформлення спадщини. На практиці спадкоємці часто зіштовхуються з проблемами, пов’язаними з відсутністю доступу до майна, припиненням діяльності нотаріуса, необхідністю поновлення строків прийняття спадщини та втратою документів на майно. З метою забезпечення реалізації спадкових прав громадян держава запровадила низку змін до порядку оформлення спадщини в умовах воєнного стану. Юристконсульт ГО «Місто Сили» Наталія Хлєбникова розглянула основні особливості таких процедур, а також труднощі, які можуть виникнути у спадкоємців.
З чого почати процес оформлення спадщини?
Першим кроком для оформлення спадщини є визначення місця її відкриття, тобто, слід визначитися до якого нотаріуса звернутися. За загальним правилом це повинно бути останнє місце проживання померлої особи. Саме за ним спадкоємці звертаються до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи. У деяких випадках інформація про місце проживання померлого може бути відсутньою або невідомою. У такій ситуації місце відкриття спадщини визначається за місцезнаходженням нерухомого майна спадкодавця. Якщо ж нерухоме майно відсутнє, місце відкриття спадщини визначається за місцем розташування основної частини рухомого майна.
В умовах воєнного стану законодавство передбачає додаткові можливості для спадкоємців щодо оформлення спадщини. Якщо останнє місце проживання померлої особи знаходиться на тимчасово окупованій території або у населеному пункті, де ведуться активні бойові дії, спадкоємець має право звернутися до будь-якого нотаріуса на підконтрольній території України.
Варто зазначити, що саме подання першої заяви про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи має вирішальне значення, оскільки після її реєстрації у Спадковому реєстрі визначається офіційне місце відкриття спадщини. У подальшому всі інші спадкоємці повинні звертатися із заявами саме до того нотаріуса, який відкрив спадкову справу, незалежно від місця їх проживання чи перебування. Таким чином, перший спадкоємець, який подає заяву, фактично визначає нотаріуса, що буде вести спадкову справу, а також місце її відкриття. Тому спадкоємцям доцільно заздалегідь узгоджувати між собою вибір нотаріуса, щоб уникнути непорозумінь та додаткових труднощів під час оформлення спадкових прав.
До заяви про прийняття спадщини слід надати наступні документи:
- свідоцтво про смерть спадкодавця;
- паспорт та РНОКПП спадкоємця;
- документи, що підтверджують родинні зв’язки зі спадкодавцем (свідоцтво про народження/шлюб);
Які терміни для прийняття спадщини?
Спадкоємці мають шість місяців від дня смерті спадкодавця, щоб вирішити, чи приймати спадщину, чи відмовитися від неї. Протягом цього часу необхідно подати відповідну заяву нотаріусу. У випадку встановлення факту смерті на окупованій території в судовому порядку шестимісячний строк для прийняття спадщини починає свій перебіг з моменту реєстрації відповідно рішення органом ДРАЦСу. Важливо не пропустити цей термін, оскільки у разі його пропуску спадкоємець втрачає можливість подати заяву до нотаріуса та успадкувати майно. Поновити строк для прийняття спадщини можна лише у судовому порядку. При цьому, суд поновлює його тільки за наявності поважних причин пропуску, які спадкоємець повинен належним чином обґрунтувати та підтвердити відповідними доказами.
Що робити, якщо спадкоємець перебуває за кордоном?
Якщо спадкоємець перебуває за межами України та не має можливості особисто прибути для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк (тобто, протягом 6 місяців від дня смерті спадкодавця), але має намір прийняти спадщину, він може оформити довіреність.
Спадкоємець може оформити довіреність на уповноважену особу, яка перебуває в Україні. Така довіреність також може бути посвідчена у консульській установі України за кордоном. На підставі цієї довіреності представник матиме право звернутися до нотаріуса та подати заяву про прийняття спадщини від імені спадкоємця, а також виконувати інші необхідні дії для оформлення спадкових прав. Важливо, щоб ці дії були вчинені до закінчення шестимісячного строку від дня смерті спадкодавця, адже саме протягом цього часу спадкоємець має заявити про своє бажання прийняти спадщину.
Що робити, якщо спадкова справа була відкрита до війни, але не завершена?
Якщо спадкова справа була відкрита до початку повномасштабного вторгнення, перший крок – перевірити, чи працює нотаріус, який її вів. Далі є кілька шляхів розвитку ситуації:
- Якщо нотаріус продовжує здійснювати свою діяльність, спадкоємцю необхідно звернутися до нього для продовження оформлення спадщини у звичайному порядку.
- Якщо нотаріус припинив свою діяльність, усі справи, які перебували у його провадженні, передаються на зберігання до відповідного нотаріального архіву. У такому випадку спадкоємець може звернутися до будь-якого іншого нотаріуса, який витребує спадкову справу з архіву та продовжить її ведення і оформлення спадщини.
- Якщо спадкова справа була відкрита на тимчасово окупованій території, де неможливо продовжити ведення спадкової справи через відсутність доступу до документів або їх знищення, будь-який нотаріус (державний чи приватний), до якого звернувся спадкоємець, має право продовжити ведення спадкової справи на підставі його заяви.
Чому можуть відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину?
«На практиці виникають ситуації, коли нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину. Найчастіше це пов’язано з відсутністю необхідних документів або втратою спадкової справи. Зокрема, проблема може виникнути, якщо не збереглися оригінали документів на спадкове майно (наприклад, правовстановлюючі документи на нерухомість, землю чи інше майно). Також складнощі виникають у випадках, коли спадкова справа була втрачена — наприклад, вона не збереглася в архіві державної нотаріальної контори або у приватного нотаріуса. У таких ситуаціях відсутня інформація про проведені нотаріальні дії, а самі документи, на підставі яких можна підтвердити склад спадкового майна чи права спадкоємців, можуть бути недоступними», – розповіла юрисконсульт ГО “Місто Сили” Наталя Хлєбникова.
Якщо спадкову справу продовжує інший нотаріус, але первинні документи або сама спадкова справа відсутні, він фактично не має можливості перевірити всі необхідні обставини та підтвердити право спадкоємця на майно. У такому випадку нотаріус не має законних підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину і може надати письмову відмову у його видачі. Проте навіть у такій ситуації спадкоємець не позбавлений можливості захистити свої права. Закон дозволяє звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування. Суд розглядає всі наявні докази родинних або інших правових підстав для спадкування, зокрема документи, свідчення, довідки, підтвердження факту смерті спадкодавця та інші матеріали. За результатами розгляду справи суд може ухвалити рішення про визнання права власності на майно спадкодавця за спадкоємцем. Таке рішення є підставою для державної реєстрації права власності на спадкове майно у відповідних реєстрах навіть у випадку, якщо нотаріус раніше відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, навіть якщо спадкова справа втрачена або відсутні оригінали документів на майно, законодавство передбачає механізм захисту спадкових прав у судовому порядку.
Увага! Якщо ви потребуєте юридичної допомоги, звертайтеся до юристів ГО «Місто Сили» і отримайте консультацію БЕЗКОШТОВНО:
- Тел: +38-095-216-46-11 (Пн–Пт, 09:00–18:00)
- Телеграм-бот: https://t.me/mistosyly_bot
- Електронна скринька: [email protected]
- Сайт: https://mistosyly.org/pravova/
Активності здійснюються в межах проєкту “Посилення постраждалих від війни громад України через місцеві ініціативи (EMPOWER), що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Генеральним Директоратом Європейської Комісії з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги та реалізується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) ГмбХ.