Від початку повномасштабної збройної агресії російської федерації тисячі цивільних громадян України незаконно затримані, викрадені або утримуються на тимчасово окупованих територіях. З метою забезпечення соціального та правового захисту цивільних осіб, які були незаконно позбавлені особистої свободи, у 2022 році прийнято Закон України № 2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Закон визначив порядок встановлення факту позбавлення особистої свободи, а також механізми соціального і правового захисту таких осіб та їхніх сімей. Детальніше про це у своїй статті розповіла адвокат, юрисконсульт ГО «Місто Сили» Наталія Хлєбникова.
Перше, на що треба звернути увагу: законодавство не містить поняття «цивільний полонений». Юридично правильним є термін «особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України». Термін же «цивільний полонений» більше використовується у повсякденному житті.
Хто може отримати статус особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України?
Право на встановлення факту позбавлення особистої свободи мають цивільні особи, які були незаконно затримані, викрадені або утримувалися представниками держави-агресора, її органами, підрозділами, формуваннями чи іншими утвореннями, а також підконтрольними їй незаконними збройними формуваннями у зв’язку зі збройною агресією проти України. Іншими словами, йдеться про цивільних осіб, яких незаконно позбавили особистої свободи через їх проукраїнську позицію, професійну діяльність, громадянство України або з інших причин, пов’язаних зі збройною агресією Російської Федерації проти України. Підставою для звернення можуть бути випадки незаконного утримання на тимчасово окупованих територіях України та на території Російської Федерації.
Хто може подати заяву?
Відповідно до статті 4 Закону України № 2010-IX, із заявою про встановлення факту позбавлення особистої свободи можуть звернутися:
- сама особа, яка була незаконно позбавлена особистої свободи;
- члени її сім’ї;
- законний представник.
Хто приймає рішення?
Рішення про встановлення факту позбавлення особистої свободи приймає спеціальна Комісія з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яка функціонує при Міністерстві розвитку громад та територій України. Комісія розглядає кожну заяву індивідуально, аналізує подані докази та приймає рішення шляхом голосування більшістю голосів.
Які документи необхідно підготувати?
Закон не встановлює вичерпного переліку доказів. Комісія оцінює всі надані матеріали у сукупності. Зокрема, можуть бути подані:
- документи, що підтверджують громадянство України особи, позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також громадянство України заявника;
- документи, що підтверджують родинні зв’язки (у випадку подання заяви в інтересах особи, позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України);
- документи, видані правоохоронними органами, зокрема витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, якщо за фактом незаконного позбавлення особистої свободи відкрито кримінальне провадження;
- повідомлення органів сил безпеки та сил оборони з приводу особи, позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (за наявності).
- відповіді державних органів у яких є інформація про позбавленої особистої свободи;
- відомості міжнародних гуманітарних організацій;
- показання свідків;
- фото- та відеоматеріали;
- публікації у засобах масової інформації;
- листування, записи телефонних розмов та інші документи, які можуть підтвердити факт незаконного позбавлення свободи.
Обов’язково! До заяви додається згода на обробку персональних даних. Актуальну форму документа можна знайти на офіційному сайті Мінреінтеграції за наведеним посиланням – Посилання на форму заяви. Навіть якщо частина документів втрачена або отримати їх неможливо, це не позбавляє права на звернення. На практиці саме сукупність зібраних доказів дає змогу підтвердити факт незаконного позбавлення особистої свободи.
Як подати заяву?
Заяву можна подати через сайт Міністерства розвитку громад та територій України –Посилання.
Які права надає встановлений статус?
Після встановлення факту позбавлення особистої свободи особа набуває права на державні гарантії соціального та правового захисту, передбачені Законом України №2010-IX. Закон передбачає кілька видів державної грошової допомоги.
Щорічна державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім’ї під час перебування такої особи в місцях несвободи.
Одноразова державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після її звільнення.
Станом на сьогодні розмір як щорічної, так і одноразової державної грошової допомоги становить 100 000 грн.
Якщо особа загинула (померла) під час перебування в місцях несвободи або померла протягом року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання чи інших ушкоджень, пов’язаних із незаконним утриманням, одноразова державна грошова допомога виплачується членам її сім’ї, батькам або утриманцям.
Окрім державних виплат, за рішенням органів місцевого самоврядування особі або членам її сім’ї може надаватися додаткова матеріальна допомога за рахунок коштів місцевих бюджетів. Також, крім грошової допомоги, особи, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають право на низку державних гарантій соціального та правового захисту.
Зокрема, після звільнення вони можуть скористатися такими правами:
- пенсійне забезпечення, а також право на отримання страхових виплат і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, зокрема у разі безробіття, тимчасової втрати працездатності, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності;
- санаторно-курортне лікування на пільгових умовах або отримання грошової компенсації вартості самостійно придбаного санаторно-курортного лікування у випадках, передбачених законодавством;
- медична, реабілітаційна та психологічна допомога, а також заходи із соціальної та професійної адаптації;
- соціальні послуги, у тому числі влаштування до соціальних закладів (установ);
- забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації або отримання грошової компенсації за самостійно придбані засоби реабілітації;
- збереження місця роботи та посади на весь період перебування в місцях несвободи, а також протягом шести місяців після звільнення;
- одноразове отримання ваучера для підтримки конкурентоспроможності на ринку праці, який може бути використаний для перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації або здобуття нової освіти. Такий ваучер видається особі одноразово після звільнення за її заявою, поданою до територіального центру зайнятості;
- державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти;
- право на забезпечення тимчасовим житлом із фондів житла для тимчасового проживання;
- безоплатна первинна та вторинна правнича допомога або відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;
- проходження відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів, а також заходів з адаптації, підтримки та супроводу;
- відстрочення виконання кредитних зобов’язань за кредитними договорами. На період перебування в місцях несвободи та протягом шести місяців після звільнення особи, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, звільняються від обов’язку виконувати свої зобов’язання, а також від нарахування та сплати неустойки (штрафів, пені) за їх невиконання чи неналежне виконання.
- безоплатне оформлення та видача паспорта громадянина України і паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Окрім того, непрацездатні члени сім’ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та яка загинула (померла) за обставин, визначених законом, мають право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника відповідно до законодавства України.
Що робити у разі відмови?
Якщо Комісія відмовила у встановленні факту позбавлення особистої свободи, це не означає, що особа втратила можливість отримати відповідний статус. Причинами відмови найчастіше є недостатність доказів або відсутність документів, які підтверджують обставини незаконного утримання.
У такому випадку можна:
- зібрати додаткові докази;
- повторно звернутися із заявою;
- оскаржити рішення Комісії в судовому порядку.
Отже, встановлення факту позбавлення особистої свободи є важливим кроком для офіційного визнання порушення прав людини та отримання передбачених державою гарантій соціального і правового захисту. Незважаючи на те, що процедура вимагає належного підтвердження обставин незаконного утримання, відсутність окремих документів не є безумовною підставою для відмови у зверненні. Головне – надати максимально можливий комплекс доказів, які у сукупності підтверджують факт позбавлення особистої свободи.