Попри щоденну напругу, звуки тривог і реалії прифронтового Херсона, за важкими зачиненими дверима дитячого простору ГО «Місто Сили» лунає зовсім інший звук — дитячий сміх, музика та щирі розмови.
Тут діти знову стають просто дітьми: малюють, займаються спортом, проходять психологічні тренінги та опановують цифрову графіку. Першою, хто щоранку зустрічає їх теплою усмішкою, є Яна — адміністраторка центру розвитку дітей та підлітків.
Ми поговорили з Яною про виклики роботи в Херсоні, дитячу замкненість, повернення відчуття нормальності та моменти, які дають сили рухатися далі.
Про шлях до ГО «Місто Сили» та вибір залишитися
— Яно, розкажіть, як ви прийшли до команди «Міста Сили» і чому обрали саме цю роботу?
— Моя подруга вже кілька років робила добрі справи разом із командою ГО «Місто Сили». Я постійно стежила за ними у соцмережах, бачила, скільки користі вони приносять місту. Якось вона зателефонувала й розповіла, що в дитячий центр шукають відповідального адміністратора. Запитала, чи не хочу я спробувати. Я пройшла відкритий конкурс, співбесіду, всі етапи — і мене затвердили.
Працюю тут із квітня 2025 року. З першого дня усвідомила, наскільки це колосальна відповідальність, але водночас — скільки натхнення дає ця справа. Для мене це давно перестало бути «просто роботою». Це частина мого життя, безпечний і затишний простір, де і діти, і батьки почуваються як удома.
— Що для вас особисто означає бути тут під час війни?
— Це можливість бути по-справжньому корисною. Ми працюємо в місті, де небезпека відчутна щодня. Діти стикаються з реаліями, яких у їхньому віці взагалі не мало б бути: замість безтурботного навчання й планів вони знають, що треба бігти й ховатися, якщо чуєш дрон.
У таких умовах особливо гостро розумієш цінність тихого, стабільного острівця. Ми не можемо змінити ситуацію в місті просто зараз, але можемо зберегти дитинство для тих, хто тут є. Діти все одно ростуть, мріють, розвиваються. Коли бачиш, що вони хоча б на кілька годин забувають про напругу й починають щиро сміятися, приходить чітке відчуття: усе це має величезний сенс.
Живе спілкування замість екранів
— Чим наповнений звичайний день у центрі? Які активності працюють найкраще?
— День завжди насичений і дуже різний. У нас є психологічні тренінги, музична студія, заняття з 2D-графіки, підготовка до школи, різноманітні майстер-класи, кінопокази та спортивні активності.
Ми завжди орієнтуємося на інтереси дітей. Найкраще працює те, де можна не просто пасивно слухати, а робити щось власноруч, взаємодіяти, проявляти творчість і фантазію. Найголовніше — це живий контакт. Зараз більшість дітей через дистанційне навчання закриті в гаджетах і соцмережах. У центрі вони знову вчаться дружити в реальному житті.
— Як вдається налаштувати дитину, яка щойно прийшла напруженою чи наляканою, на спокійний лад?
— Секрет простий: ми не просто проводимо заняття за розкладом, ми чуємо дитину. Створюємо теплу, домашню атмосферу, де кожен відчуває, що його раді бачити. Якщо дитина закривається в собі, проявляє агресію або відмовляється контактувати — це ніколи не про вередування. За цим завжди стоїть втома, тривога чи страх. У такі моменти ми в жодному разі не тиснемо. Ми даємо час, проявляємо турботу й показуємо: «Тебе тут приймають будь-яким, ти в безпеці».
«Я й не знав, що моє тіло здатне так рухатися»
— Чи є історія, яка зворушила вас найбільше за час роботи?
— Дуже запам’ятався 15-річний хлопець. Підліткам у такому віці буває складно відкритися й говорити про власні переживання, особливо хлопцям. Він прийшов до нас на фізичні заняття з брейкінгу. Спочатку почувався надзвичайно скуто, навіть елементарні вправи чи звичайні присідання давалися важко через тілесні затиски.
Але він не опустив руки й продовжував ходити щотижня. Поступово тіло ставало пластичнішим, він почав впевнено повторювати рухи й зв’язки. А після одного із занять підійшов і абсолютно щиро сказав: «Дякую вам велике. Я й не знав, що моє тіло взагалі може так рухатися, раніше я так зовсім не міг». Побачити, як дитина розправляє плечі й повертає віру у власні сили — це неймовірно.
— Що взагалі змінюється в дітях, які приходять регулярно?
— Змінюється їхній внутрішній стан. Спочатку дитина може прийти сором’язливою, тихою, відстороненою, а вже за кілька тижнів сама біжить обійматися, проявляє ініціативу, жартує й легко заводить друзів. У них загоряються очі, коли вони бачать: у них виходить малювати, грати на інструменті чи створювати щось своє. Вони залітають до центру майже підстрибуючи — ось це найкращий показник нашої роботи.
Про вигорання, внутрішню опору та надію
— Працювати в такому ритмі й у таких умовах емоційно виснажливо. Що допомагає відновлювати власний ресурс?
— Я переконана: щоб віддавати тепло й турботу дітям, потрібно насамперед самостійно бути в ресурсі. Для мене обов’язковим ранковим ритуалом є тренування — це заряджає енергією, допомагає переключитися й почати день зі світлою головою. Також відновлююся через простий відпочинок, теплі розмови з близькими й уміння помічати приємні дрібниці в повсякденні.
Бувають дні, коли емоційно дуже важко. Але коли бачиш, як відчиняються двері й заходять усміхнені діти, які чекали на цю зустріч, сумніви зникають. Розумієш: зупинятися не можна.
— Чому молодіжні центри в прифронтових містах — це життєва необхідність, а не додаткова опція?
— Тому що війна краде в дітей час, який неможливо надолужити пізніше. Вони не можуть поставити свій розвиток чи дорослішання на паузу. Їм критично необхідні безпечне середовище, підтримка фахівців, живе спілкування та радісні емоції вже зараз.
Хочеться, щоб люди розуміли: за кожним святом, творчим виробом чи спокійною посмішкою дитини стоїть щоденна праця всієї нашої команди. І поки діти мріють, малюють, граються й будують плани на майбутнє — у Херсона та всієї країни є надія.
— Що б ви сказали батькам і підліткам, які все ще вагаються завітати до центру?
— Не бійтеся зробити перший крок і просто прийти до нас. Тут немає оцінок, критики чи очікувань, що потрібно бути ідеальними. У нас дуже тепла, дружня атмосфера, де кожен знайде щось для душі: нових друзів, цікаве захоплення чи просто місце, куди хочеться повертатися знову й знову. Наші двері завжди відкриті.