З 22 жовтня набере чинності новий Закон України від 1 липня 2026 року № 4924-IX «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Водночас попередній закон від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII втрачає чинність. Цей документ запроваджує оновлені правові та організаційні засади державної політики у сфері захисту прав ВПО, адаптуючи їх до сучасних реалій. Що зміниться для переселенців і що важливо знати – детально у своїй статті пояснює юрисконсульт ГО «Місто Сили» Анна Волкова.
Витяг замість паперової довідки ВПО
Підтвердженням взяття на облік тепер служитиме витяг з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (ст. 8 Закону). Документ може формуватися як у паперовій, так і в електронній формі. Обидві мають абсолютно однакову юридичну силу. Витяг підтверджує факт внутрішнього переміщення та поточне місце проживання.
Електронний кабінет ВПО
Упроваджується спеціальний електронний кабінет для внутрішньо переміщених осіб. Через нього, зокрема, здійснюватиметься оцінювання потреб ВПО, ступеня їх задоволення та інтеграції за новим місцем проживання.
Захист прав ВПО на всіх етапах: що мається на увазі?
Закон чітко закріплює державну підтримку на трьох ключових етапах:
Етап первинної адаптації та проживання в МТП (місцях тимчасового проживання):
Регулюється ст. 13 та 23. Гарантується право на безоплатне тимчасове житло (у модульних містечках, гуртожитках, готелях), надання соціальних і медичних послуг, психологічної допомоги, сприяння у зайнятості та перекваліфікації, а також зарахування дітей до закладів освіти й спорту з урахуванням особливих потреб.
Етап інтеграції за новим місцем проживання:
Регулюється ст. 15 та 24. Передбачено підтримку зайнятості, професійне навчання, сприяння у реалізації права на житло, а також залучення ВПО до прийняття рішень через роботу консультативно-дорадчих органів при місцевій владі.
Етап добровільного повернення та реінтеграції:
Визначено ст. 25. Уперше на рівні закону запроваджено розробку державних програм підтримки для тих, хто вирішив повернутися до покинутого місця проживання. Передбачено право на безпечне, добровільне повернення, отримання актуальної інформації та виплату одноразової допомоги від держави.
Пенсійне забезпечення на загальних підставах
Стаття 16 встановлює, що умови призначення, виплати чи перерахунку пенсій для ВПО не можуть передбачати додаткових або відмінних від загального порядку вимог, які звужують їхні права. Держава зобов’язується забезпечувати своєчасність виплат і погашення заборгованостей.
Пряма зміна у пенсійному законодавстві:
У «Прикінцевих положеннях» нового закону внесено правку до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» — з тексту спеціальної норми повністю вилучено згадку про громадян, які під час тимчасової окупації виїхали на підконтрольну Україні територію. Це означає, що статус ВПО з 22 жовтня 2026 року перестає бути підставою для витребування довідки про неотримання пенсії в окупації (вимога зберігається лише для пенсіонерів, які продовжують проживати на окупованих територіях).
Які гарантії житлових прав для ВПО?
Сприяння у реалізації права на житло здійснюється через загальні та спеціальні механізми. Зокрема, для ВПО користування тимчасовим житлом не може обмежуватися строками на час дії воєнного чи надзвичайного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування (ст. 13). Законом врегульовано статус місць тимчасового проживання. Такі можуть облаштовуватися у містечках зі збірних модулів, гуртожитках, готелях та інших придатних для проживання приміщеннях.
Нові правила щодо статусу новонароджених дітей
Діти, які народилися після переміщення батьків (після 22 жовтня 2026 року), не отримуватимуть статус ВПО автоматично лише на тій підставі, що його мають батьки (ч. 5 ст. 6). Водночас держава гарантує підтримку таким родинам з урахуванням факту народження дитини.
Коли можуть зняти з обліку ВПО
Закон чітко визначає перелік ситуацій, за яких особу знімають з обліку внутрішньо переміщених осіб. Серед них:
- виїзд за кордон на постійне проживання;
- відсутність на території України понад 90 днів поспіль або понад 180 днів сукупно протягом року (за винятком випадків, визначених законодавством);
- подання завідомо недостовірних відомостей для взяття на облік;
- неповідомлення про добровільне повернення до покинутого місця проживання;
- відновлення умов для безпечного та гідного повернення;
- набрання законної сили обвинувальним вироком суду за окремі кримінальні правопорушення.